Основна структура 3D-моделей часто прихована, оскільки у фінальних рендерах або в режимі реального часу текстури, освітлення та затінення використовуються для прикриття полігональної сітки.
Звичайна сітка полігонів (що складається з вершин і ребер) прихована деталями поверхні для створення реалістичних або стилізованих візуальних ефектів. Користувачі взаємодіють із готовим зображенням, а не з каркасом. Наприклад, у іграх текстури накладаються на полігони, щоб персонажі виглядали гладкими, а в анімаціях використовується композитинг для приховування сітки за допомогою кольору та світла.
Щоб побачити структуру багатокутника, більшість 3D-програм (таких як Blender) мають режим каркасу. Це дозволяє перевірити сітку, не змінюючи її кінцевого вигляду.